Преса про нас

Майбутнє - за нетрадиційними рекламоносіями

От і Експерти ринку реклами так само підвели підсумки за перше півріччя і з'ясувалося, що рекламна індустрія в Україну продовжує розвивається досить активно. Мова йде не тільки про обсяги, зростаючих в геометричній прогресії, а й про більше різноманітності самих рекламоносіїв. Багато компаній не тільки готові приймати сміливі рішення, але вже і спробували нові ЗМІ - відео екрани в метро, в супермаркетах, в аеропортах, у вокзалах, на вулицях.

Цей сегмент рекламного ринку продемонстрував найвищі темпи зростання в порівнянні з іншими традиційними: телебаченням, друкованою рекламою і «наружкою». Приріст, що перевищує 50%, змушує зробити два головних висновки. Перший - ринок ще недостатньо заповнений і має величезний потенціал для розвитку. Другий - український рекламодавець вже психологічно готовий до інновацій. Все говорить про те, що ринок нетрадиційних рекламоносіїв буде продовжувати бурхливо розвиватися і в майбутньому. Така ситуація склалася, зокрема, тому, що ринок телевізійної, найбільш затребуваною реклами, практично заповнений і поділений. Його обсяг найвищий, проте темпи зростання даного сегменту вражають менше, ніж нетрадиційні ЗМІ.

Зростанню даного ринку сприяє, по-перше, інфляція, по-друге, відкриття нових телеканалів, збільшення обсягу реклами на регіональних телевізійних каналах. Ринок зовнішньої реклами стабільно показує високі обороти. Він також щільно заповнений, особливо у великих містах. Наприклад, у столиці та містах мільйонниках все складніше отримати дозвіл на установку нових конструкцій. Втім, даний напрямок реклами може активно розвиватися в провінції. На ринку традиційної реклами, зокрема - ТБ і зовнішньої реклами, розміщення розплановано на кілька місяців, а то й на рік вперед.

Для нової торгової марки або послуги буде практично неможливо організувати повноцінну рекламну кампанію, і «втиснутися» між іншими рекламодавцями. Ці фактори все частіше змушують ризикувати і звертатися до нових видів реклами. Втім, якщо українські компанії ще вагаються, розмірковуючи про ефективність нових рекламоносіїв, то в Європі екрани на вулицях, транспорті та в приміщеннях вже давно стали невід'ємним елементом міської культури.

В Україні представлені декілька видів «екранної» реклами:

в транспорті (метрополітени, ж / д вокзали, аеропорти);
в супермаркетах і торгових центрах;
на вулицях, і площах.

У кожного виду цієї реклами є свої особливості, переваги та недоліки, своя цільова аудиторія і градація по споживачеві.

Відеореклама в супермаркетах і торгових центрах

Рідкокристалічні екрани в супермаркетах почали використовуватися близько п'яти років тому, і це була «перша ластівка», що з'явилася на ринку відеореклами. Пізніше плазмові екрани стали з'являтися і у великих торгово-розважальних центрах, але вони виконують більше естетичні функції, ніж екрани в супермаркетах, перевага яких полягає в тому, що вони знаходяться безпосередньо в тому місці, де можна придбати той чи інший товар, і тим самим спонукати споживача до ситуативної покупці. Однак недоліком цих екранів є їх місцезнаходження.

Вони розташовані, як правило, у прикасовій зоні, коли покупець вже завантажив візок. Природно, далеко не кожен буде готовий повернутися і взяти товар, хіба що він в ньому сильно потребує. Малоймовірно, що людина буде замінювати придбаний товар альтернативним, навіть якщо йому сподобається реклама. Швидше за все, він вирішить «спробувати в наступний раз». Адже можливості будь-якого покупця небесконечни: він лімітований або в грошах, або в часі, або в вантажопідйомності його самого та транспорту. Однак безумовним гідністю для рекламодавця, який вирішив розмістити ролик у супермаркеті, буде сегмент потенційних споживача - «середній мінус», «середній», «середній плюс».

Відеореклама в метрополітені

Київський метрополітен став піонером по впровадженню плазмових екранів на пострадянському просторі. Навіть прогресивні москвичі досі не здійснили такий, здавалося б, перспективної ідеї. Спочатку екрани з'явилися на станціях, їх встановила компанія «Медіум-ТВ», яка зробила революцію в відеорекламном бізнесі. Через деякий час, маленькі монітори з'явилися і у вагонах.

На даний момент 75% станцій київського метрополітену вже оснащені плазмовими екранами. Виняток становлять тільки наземні, відкриті станції, а також «Мінська» та «Площа Льва Толстого» і практично в тому ж співвідношенні укомплектовані поїзди. Це дозволяє стверджувати, що дані носії потрапляють в поле зору переважної більшості пасажирів. На екрани мовлення здійснюється централізовано на всі станції, і його набагато легше відстежити, ніж, скажімо, у вагонах, трансляція яких здійснюється відокремлено в кожному складі поїзда.

Важливою перевагою екранів на станції перед моніторами в поїздах метро є наявність звуку. А певним недоліком моніторів у вагонах, є беззвучність і для перегляду. В «годину пік», людям, які сидять, важко дивитися на екран через стоячих пасажирів. А останнім, в свою чергу, щоб переглянути сюжет доводиться перебувати в не самій зручній позі, від якої затікає шия. Втім, у більшості випадків, можна розгорнути корпус у бік екрану. Якщо пасажир у вагоні може не дивитися на екран, а, скажімо, читати, то від звуку, що виходить від екрану на станції, абстрагуватися набагато важче. Крім того, одночасна апеляція відразу до двох органам сприйняття, дає більший ефект.

Розміщення реклами на плазмових екранах коштує дешевше, ніж ролик тієї ж тривалості, показаний на моніторах вагонів, відразу трьох гілок метрополітену. Однак тривалість самого контакту у вагоні може бути більше, ніж на екрані станції. По прибуттю потяга, на пероні завжди відбувається деяке рух, який відволікає увагу від екранів, але ця особливість компенсується масою переваг: наявністю звуку, більшою надійністю і дешевизною. Транспорт, безумовно, не є місцем ситуативної покупки. Цим властивістю не може похвалитися й телебачення. Проте, між рекламним повідомленням у метро і безпосередній покупкою товару проходить набагато менше часу, ніж між таким же повідомлення по телебаченню і спланованим походом по магазинах. Людина, яка вийде за кілька хвилин до торгових точок з метро, відрізняється від сидить вдома. Пасажир може бути голодним, втомленим, погано себе почувати. Отже, його потреби вище, ніж у чоло століття, що сидить перед телевізором. А ось опірність зовнішнім вторгненням - набагато нижче. Отже, він є набагато більш вселяється.

Під час перегляду телевізора споживач, як правило, ситий, задоволений, йому складніше зважитися вийти з дому та купити товар, ніж тому, хто і так знаходиться поруч з торговою точкою. Тому реклами на екранах в метрополітені, формує потреби, а монітори в тих же супермаркетах повинні, скоріше, вловити бажання людини, а телебачення, просто оповідає. Безумовно, рекламу на плазмових екранах і моніторах можна порівняти вже з традиційної статичної рекламою метрополітену. Наприклад, в даний час склади оновлюються і пасажири можуть на власні очі побачити різницю між акуратними вагонами з моніторами і старими, на стінках якого не залишилося незаклеенном стікерами простору. Крім того, екрани та монітори представляють один сюжет за іншим і в деяких випадках, рядок, що сприяє концентрації уваги потенційного споживача на єдиному продукт або послугу. А стіни в метро і вагонах, навпаки, посилають масу меседжів одночасно: від продуктів харчування до банківських послуг.

виділитися на тлі величезної кількості прямих і непрямих конкурентів стає практично неможливо. Плакати на стінах просто перестають читати, незважаючи на всі хитрощі дизайнерів і копірайтерів. У відеореклами людей приваблює рухома картинка, що дозволяє передати не тільки інформацію, а й емоційне забарвлення. Настільки вдалий столичний досвід був перейнятий не тільки харківським і дніпропетровським метрополітенами, а і білоруськими колегами, яких консультували представники «Медіум-ТВ» по тонкощам роботи нових технологій і як досягти успіху в даному бізнесі. На відміну від київського метрополітену в харківському відсутнє централізоване мовлення на всіх станціях, а в дніпропетровському, укомплектована поки тільки одна станція. Це дозволяє прирівняти ефективність даних рекламоносіїв до звичайним рекламним щитам на вулиці. Різницею у тому, що увага споживача додатково залучає звук і рухома картинка, чим не відрізняються статичні і безголосі борди. Однак ці недоліки можуть компенсуються набагато більшим розміром зовнішніх рекламних носіїв.

Відеореклама на жд вокзалі, в аеропорту і на вулицях

Плазмові екрани, встановлені на жд вокзалі та в аеропорту, є ідентичними тим, які встановлені в метро і торгових центрах, але має кожен свою специфіку і цільову аудиторію. Приміром, екрани на київському залізничному вокзалі приваблюють, безумовно, увагу знову прибулих пасажирів, особливо з провінції. Природно, пасажири, що виходять з поїзда в місто, готові витрачати гроші і робити більш дорогі покупки, ніж вони дозволили б собі в рідному місті. Однак для тих, хто їде з Києва, екрани, в принципі, малоефективні і як правило, на вокзал пасажири перебувають з упакованими валізами та готові лише до незначних витрат, на зразок пляшки води або газети.

Екрани в міжнародному аеропорту «Бориспіль», дуже ефективні, так як повітряним транспортом користується найбільш забезпечена частина українців, важко доступна навіть для традиційних ЗМІ. Люди змушені проводити в аеропорту, як мінімум, дві години. При цьому оформлення документів та проходження всіх рівнів контролю забирає в них не більше півгодини. Тому нудьгуюча публіка, готова споживати будь-яку інформацію без додаткових зусиль. Екрани розташовані зручно, їх видно практично з будь-якої точки. На сьогодні, термінал «В» оснащений великою кількістю екранів, як на першому так і на другому поверхах (холи, магазини, кафе, зали приліт і відльоту, зали очікування, реєстрації, паспортного контролю, митна зона, зона Duty-free і VIP зали .

речі, до кінця цього року компанія «Медіум-ТВ», планує встановити плазми і в терміналі «А». Але якщо повернутися до специфіки залізничного та авіа відеореклами, то на вокзалі з рекламою контактує більшу кількість пасажирів, ніж в аеропорту, однак це нівелюється меншою тривалістю контакту і меншою середньої купівельною спроможністю пасажирів. Крім того, якщо в аеропорту екрани розташовані зручно і природно вписуються в загальну архітектуру сучасного стилю, то масивні колони і монументальність самого вокзалу кілька відволікають увагу пасажирів від досить високо розташованих моніторів. На відміну від аеропорту, на вокзальних екранах відсутній звук. Градація відбувається чітко за споживача, так як на жд вокзалі доцільно розміщувати товари широкого споживання, а в аеропорту продукцію еліт класу.

Світлодіодні екрани на вулицях міст, відрізняються великими розмірами. Проте якість зображення за технічними параметрами залишає бажати кращого. Як правило, дані екрани, розташовані на центральних площах і вулиць, з великим скупчення людей та автомобілів. Різні соціологічні дослідження свідчать, що Відеореклама не викликає неприйняття або відторгнення. Єдине, чого люди не хотіли б бачити на даного роду носіях - це сцени насильства, еротики, асоціальної продукції.

Реклама на нетрадиційних носіях схожа на телебачення, без якого багато людей просто не уявляють свого існування. «Майже телевізор» в незвичному місці дає можливість розслабиться, відволіктися від натовпу, нагадує про домашній атмосфері. Її величезна перевага перед телебаченням полягає в тому, що більшість телеглядачів звикли перемикати канали, що відволікає їх від реклами. Але вони не мають такої можливості ні в метро, ні в аеропорту, ні в супермаркеті. Вони не управляють процесом, що дозволяє легше «достукатися» до них.

Це дозволяє стверджувати, що відеореклама, по своїй ефективності, може конкурувати з традиційними видами реклами, при цьому вартість одного контакту з потенційним споживачем набагато нижче. Можна з упевненістю стверджувати, що ринок відеореклами, активно розвивається, заповняться і сегментується, конкуруючи і навіть витісняючи звичні ЗМІ. Так що у потенційних інвесторів ще є шанс!

Костюченко Ірина

Телебачення мимохідь

Плазмові екрани влаштувалися скрізь. Крім метро, вони облюбували торговельні і розважальні комплекси, супермаркети, бізнес-центри і кінотеатри. Плоскі телевізори стали там настільки буденним атрибутом, що люди здивуються швидше їх відсутності, ніж наявності. Відмінно зарекомендувала себе в Європі реклама добре прижилася і в Україну.

Щодня сотні тисяч людей звертають свої погляди на плазмові екрани. І все це завдяки тому, що компанії, яким належать дані екрани намагаються наситити свій ефір не лише рекламними сюжетами. За статистикою близько 40 мільйонів чоловік в місяць проходить через станції метрополітену і мільйони людей відвідують торгово-розважальні комплекси та супермаркети, тому дуже важливо, що б трансльований матеріал не перетворився на суцільний рекламний блок.

Приміром, компанія «Медіум-ТВ», якій належать плазмові екрани, встановлені в Київському метрополітені, у торговому центрі «Глобус», в аеропорту «Бориспіль», насищяют ефір новинами, музикою, фільмами про Україну, етнічними сюжетами, анонсами культурної жізніровппр і.т.д., загалом, це як справжнє телебачення, зі своїм обличчям, зі своїм стилем. Завдання такого телебачення полягає в тому, щоб пасажири, стоячи на пероні в очікуванні поїзда, або покупці, які стоять у черзі дивилися не на похмурі обличчя один одного, канал не від нудьги та безвиході, а тому, що це дійсно цікаво.

Телебачення плазмових екранів розважає своїх глядачів, піднімає їм настрій і навіть частково утворює. Експерти ринку відзначають і високу ефективність реклами на плазмових екранах. Одна з переваг цього формату - позитивне ставлення до нього з боку споживачів. Як правило, стоячи на платформі метро, вони сприймають рекламу на моніторах, як розвага. Також до плюсів цього виду реклами можна віднести чутний по всьому залу звук - адже пасажир, навіть якщо не бачить картинки на моніторі, сприймає аудіорекламу. Але погляд фахівця може дещо відрізнятися від погляду споживача. Думка споживача найцінніше, оскільки зусилля компаній використовують плазмові екрани спрямовані саме на нього.

Для того щоб з'ясувати, як же ставляться пасажири Київського метрополітену до плазмових екранів, ми провели маленьке опитування.